Я колись відчувала ті самі почуття, що й Ви. Мій хлопець одружився з дівчиною, що завагітніла, і я фактично жила їх життям, не вилазячи з соцмереж, до дрібних подробиць вивчаючи їх сімейне життя, вирощуючи в собі ненависть. Сама не помітила, як через наслання опинилася в глибокій депресії, і щоб вибратися поспішно вискочила заміж за чоловіка набагато старшого за себе. А в результаті він і його сім’я виявилися непорядними, і моє заміжжя обернулося кошмаром.

Далі гірше – чоловік подався в альфонси, продався багатій дамі. На свій подив я тоді зрозуміла, що ненависті до цієї розлучниці не відчуваю, образу та обурення мала, але більше на чоловіка. Видно так сильно колись перехворіла злістю до дружини колишнього хлопця, що тепер виробився певний імунітет. Коли дізналася, що не стало чоловіка, зізнаюся, випробувала задоволення, думаю, не засуджуватимете. Але виявилося, що попереду ще чекають випробування на міцність.

Не вдаватимуся до подробиць, скажу тільки, що рідня чоловіка продовжує тероризувати мене. Ось так уже майже рік ведемо боротьбу, думаю, дійде до суду, при цьому треба триматися на плаву, вести бізнес у непрості часи. Так, життя в мене зараз непросте, але це моє реальне життя з усіма його підводними каменями.

Мені досі шкода часу, витраченого колись на страждання колишнього хлопця та стеження за життям його родини. Через кілька років він нещодавно вийшов на мене. Пропонує знову розпочати стосунки, але вже як коханку. Не соромлячись, описав мені всі проблеми свого сімейного життя, пояснював чому так потребує любові на стороні. Я відмовила, навіть не замислюючись, направила його кудись подалі. Адже колись була готова на все заради цієї людини! І мені реально стало жаль його дружину, яку готова була знищити.

Даремно я заздрила дружині свого колишнього хлопця

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *